Що таке тероризм і чи є терористи в Україні?

МОЯ КОМОРА

Лінки на цікаві сторінки та файли з приватної колекції Комірника

Борис Грінченко: Землякам, що збираються раз на рік на Шевченкові роковини співати гімн “Ще не вмерла Україна”

Борис ГрінченкоБорис Дмитрович Грінченко (1863-1910) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф.

Літературну діяльність розпочав у 80-тих роках 19-го століття. Грінченко автор близько 50 оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.), повістей («Соняшний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; « Під тихими вербами», 1901), збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін.).

Історичній темі присвячені драми: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884–1900). Грінченко перекладав твори Фрідріха Шіллера, Йогана-Вольфганга Гете, Генріха Гейне, Віктора Гюго, та ін. Грінченко впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (т.т. 1-3, 1895-99). Йому належать цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898) та ін. Плідно працюючи в галузі народної освіти.

Грінченко свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін.  Створив ряд шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово».

Одним з найяскравіших творів Б. Грінченка є вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» (1898 р.), в якому поет висловив своє відношення до псевдоінтелігенції та лжепатріотів України.

ЗЕМЛЯКАМ

Ще не вмерла Україна, 
Але може вмерти: 
Ви самі її, ледачі, 
Ведете до смерти! 

Не хваліться, що жива ще 
Наша воля й слава: 
Зрада їх давно стоптала, 
Продала, лукава! 

Ваші предки торгували 
Людськими правами, 
Їх продавши, породили 
Вас на світ рабами. 

Не пишайтеся ж у співах 
Ви козацьким родом: 
Ви — раби, хоча й пани ви 
Над своїм народом! 

Україна вам не мати: 
Є вам інша пані, 
Зрадним прадідів нікчемних 
Правнуки погані1

Тільки той достойний щастя, 
Хто боровсь за його, 
Ви ж давно покірні слуги 
Ледарства гидкого. 

Ви ж давно не люди — трупи, 
Без життя і сили, 
Ваше місце — кладовище, 
Ями та могили. 

Як живі покинуть мертвих, 
Щоб з живими стати, 
“Ще не вмерла Україна!” 
Будемо співати. 

Як живі покинуть мертвих,  — 
Прийде та година, 
Що ділами, не словами, 
Оживе Вкраїна! 

1898 р.


Опубліковано у рубриці Поезія.



Коментування



© Моя комора, 2011, All Rights Reserved. Всі права на матеріали сайту належать авторам цих матеріалів. Передрук дозволено за умови гіперпосилання на блог та на авторів. Блог не є сховищем аудіо та відео файлів - ці файли знаходяться на спеціальних файлових серверах, а на блозі розміщуються лінки, отримані з відкритих джерел інтернету. Рекламодавці несуть відповідальність за зміст своєї реклами. © Блог зібрано на конвеєрі Київського віртуального заводу Веб-Арсенал у 2011 році